Коментарі
Коментарів немає

Демократія, корпоратократія чи неоімперіалізм?

У 21 сторіччі глобальні соціально-політичні процеси змінюються з калейдоскопічною швидкістю.

Після розпаду СРСР двополярний світ став однополярним, де домінуючу роль почали відігравали Сполучені Штати Америки.

В той час відомий американський філософ Френсіс Фукуяма заявив про «кінець історії» і перемогу демократії у всьому світі, але подальший розвиток глобальних політичних процесів показав, що його прогноз виявився, як мінімум, неточним.

Наслідком відсутності конкуренції з боку СРСР було те, що у США настала затяжна соціально-економічна та політична криза, і ця країна почала втрачати свій вплив на міжнародній арені.

Сьогодні на наших очах руйнується стара Вестфальська система міжнародної політики, а Історичний досвід свідчить, що природа не терпить пустоти і особливо у сфері міжнародних відносин.

Сучасна криза демократії та ослаблення ролі національних держав призвели до того, що лідируючі позиції у світі спробували зайняти транснаціональні корпорації. Тоді, уже відкрито та всерйоз, заговорили про необхідність зміни глобального соціально-політичного устрою і системи управління та необхідність створення єдиного міжнародного уряду, який знаходився б під контролем найбільш впливових транснаціональних корпорацій.

Сьогодні вже стає очевидним, що ця ідея не знайшла широкої підтримки і її автори почали втрачати свої позиції.

Думаю, що такий розвиток ситуації був прогнозований, оскільки принципи і методи публічного управління суттєво від тих, які є у корпоратократії.

Що сьогодні відбувається у світі і які перспективи подальшого розвитку міжнародних соціально-політичних відносин?

Ослаблення домінуючої ролі США у світі та втрата цією країною статусу глобальної імперії призвело до спроби реалізаціі імперських амбіцій іншими державами, зокрема такими як Великобританія, ЄС, Китай, Індія, Туреччина, Іран, Саудівська  Аравія і Росія.

Щодо останньоі, то нинішнє українсько-російське збройне протистояння виникло  саме у зв’язку із агресивною експансіоністською  політикою Росії та спробою створення Президентом РФ  новоі Російської імперії, де Україна мала б потрапити у сферу їі впливу.

Ці плани Володимира Путіна не були реалізованими через небажання більшості громадян України потрапляти у сферу впливу Російської федерації  і конкуренцію у цьому питанні РФ із ЄС, США і Великобританією.

Нинішню нашу епоху можна назвати епохою неоімперіалізму, яка йде на зміну демократії, корпоратократіі і лібералізму.

В умовах зародження нових імперських проектів для України можна прогнозувати декілька можливих варіантів розвитку.

Одним із них є той, що конкуренти- неоімперіалісти скористаються соціально-політичною та економічною нестабільністю в Україні, розділять її  між собою і встановлять режим колоніального управління.

За таких обставин Україна із суверенної держави може перетворитись на периферію декількох різних  імперських об’єднань.

Існує і варіант приєднання усієї України до Росії чи ЄС, але через високий рівень міжнародної конкуренції, його можна розглядати лише теоретично.

В умовах зародження у глобальному світі неоімперіалізму можливий ще й варіант,де Україна також буде намагатись реалізувати свої імперські амбіції, але для цього у нас  має з’явитись сильний і амбітний загальнонаціональний лідер,масштабу княгині Ольги, Володимира Великого чи Ярослава Мудрого, який зможе об’єднати націю і спрямувати усі її сили на створення Украінськоі імперії і практичну реалізацію її новоі імперської  політики.

Олег Березюк, директор Інституту глобальної політики і права

Попередній запис
Події в Грузії у зв’язку з поверненням Міхо Саакашвілі
Наступний запис
Про визнання Білоруссю анексованого Криму російським
Меню